Як пройти всі етапи співбесіди та не потрапити в пастку обману з зарплатними пропозиціями: реалії пошуку роботи в сучасних умовах
Пошук роботи – це завжди виклик, який вимагає не лише терпіння, але й витримки. Пройти кілька етапів співбесіди здається важким, але іноді на шляху до бажаної вакансії з’являються ще більші перешкоди. Як відомо, багато компаній використовують процес співбесід як свого роду фільтр, намагаючись знайти ідеального кандидата. Однак, що робити, коли цей процес не лише не призводить до бажаного результату, а й створює неприємні сюрпризи?
З кожним роком, на ринку праці з’являється все більше випадків, коли обіцянки роботодавців не відповідають дійсності. Ось, здається, ви вже майже отримали роботу, але раптом з’ясовується, що зарплатні умови, про які йшлося на самому початку, лише розмова на словах. Як таке можливо? Як бути, коли ти пройшов через всі етапи співбесіди, витративши час, сили й кошти, а результат виявився зовсім не таким, як очікувалося?
Протягом багатьох років процес співбесіди став чимось більше, ніж просто перевірка професійних навичок. Це цілий етап, на якому кандидат стикається з психологічними тестами, вимогами щодо особистісних якостей і навіть з жорсткою перевіркою через службу безпеки. Всі ці кроки можуть бути важкими, але на кінцевому етапі кожен кандидат чекає на ясність: чи зможе він отримати обіцяну роботу, і, найголовніше, обіцяну зарплату?
Але що робити, якщо після всіх цих етапів, розмова на тему зарплати перетворюється на просто обіцянки, а реальний результат виявляється зовсім не таким привабливим? Ось тут і виникають питання. Чи є це нормою для сучасного ринку праці? Чи варто продовжувати шукати ідеальну роботу, витрачаючи час на співбесіди, які насправді не дають нічого конкретного?
У цьому тексті ми спробуємо розібратися у тому, чому часто доводиться стикатися з такими ситуаціями, і чи можна якось змінити ці реалії. Чи варто нам ставити питання про відповідальність роботодавців за час і енергію, витрачену на непотрібні етапи співбесіди? Важко потрапити на співбесіду, важко його пройти і ще важче стає жити, коли після численних етапів співбесіди в одній організації, раптово виявляється, що про потенційного роботодавця, нічого крім як – “на словах ти Лев Толстой, а за фактом пень простий”, – і не скажеш.
Шлях до істини
Ось так буває в житті.
В Наруто всі шукають шлях ніндзя, а я будучи безробітним громадянином у пошуках роботи, шукаю шлях до правди.
Шлях цей тернистий і не дуже логічним.
Отже, дано:
- Велика організація.
- Вакансія вивішена великої органицией на HH. ru з конкретною пропозицією по заробітній платі.
- Запрошення на співбесіду в зазначену вище організацію,з обіцянкою більш високого зарплатного пропозиції.
Мета у мене як у претендента очевидна як білий день: працевлаштуватися в організацію після проходження співбесіди, а значить пройти всі 4 етапи співбесіди:
- Співбесіда по телефону з пристрастю (“чому у вас немає роботи, а навіщо вона вам потрібна? ви нам дуже цікаві приходьте”).
- Співбесіда з керівником відділу, в який потрібно працівник, на якому: багато слів про те, в яку круту організацію заявився здобувач,великі обіцянки та тестові питання з профілем роботи.
- Співбесіда з керівником управління персоналом з нескінченним “психологічним тестуванням”.
- Співбесіда зі службою безпеки, на якій випрали все брудну і чисту білизну твоєму житті метафорично кажучи.
А підсумок:
Після проходження всіх кіл пекла і витрачених на проїзд до співбесіди грошових коштів, все що чутно:
- “Ми Вам зателефонуємо обов’язково в будь-якому разі”;
- “Зарплату яку озвучували на вході, швидше за все наша організація не потягне, там просто на 1,2 етапі співбесіди Вам лапшу на вуха навішали”.
- “Спасибі, що місяць ходіть до нас, було приємно познайомитися”.
Питання
Це нормально? Організація дозволяє собі брехати і (або) поняття не мати якийсь фонд оплати праці, розрахований на майбутнього працівника. Дозволяє собі витрачати час претендента протягом місяця, запрошуючи його на нові співбесіди, як би даючи зрозуміти, що в цілому організація зацікавлена у кандидата на посаду, але при цьому і на “4 кола пекла” ніхто нічого точно обіцяти не може і нічого не знає.
Життя як воно є. Класика жанру
Звичайно, необґрунтована відмова в прийомі на роботу не допускається згідно із законом. Але що людині всі ці обґрунтування, якщо відбувається те, що відбувається і управи на це знайти неможливо?
З плином життя, все більше і більше приходжу до висновку, що право роботодавця на прийом на роботу, давно пора загорнути в якусь притомну відповідальність за явища описані в даній публікації. Чи буде у мене робота? А якщо і буде, то на умовах заради яких було пройдено 4 етапи співбесіди або на більш скромних?
Невідомо. Відчуття, не найприємніші. До чого йде наше суспільство, яке будує життя з таким поняттям? Або може бути, я даремно хвилююся і це норма життя?
З кожним роком ринок праці ставить перед кандидатами нові вимоги та виклики, однак чи виправдані всі ці складнощі? Пройти чотири етапи співбесіди, витратити значний час і кошти, а зрештою дізнатися, що обіцяні умови не відповідають реальності, — це не тільки розчарування, а й справжній стрес для претендента. На жаль, така ситуація стала нормою для багатьох шукачів роботи, і це викликає питання про етику й відповідальність компаній.
Безперечно, жодна організація не може гарантувати працевлаштування, але коли йдеться про відкриті маніпуляції із зарплатними пропозиціями чи незрозумілу поведінку на всіх етапах відбору, це вже виходить за межі професіоналізму. У таких випадках важливо задуматися, чи варто погоджуватись на неприємні умови, що лише затягують процес і створюють додаткові труднощі. Проблема не лише в конкретних компаніях, але й у загальній тенденції ринку праці, де кандидатам все частіше доводиться витрачати час і зусилля на пошук реальної інформації, а не на брехливі обіцянки. Такий підхід не сприяє розвитку здорової трудової етики і відштовхує талановитих фахівців. На жаль, відсутність відповідальності за час кандидатів призводить до того, що все більше людей перестають вірити в можливість чесного й прозорого відбору.
Отже, можна зробити висновок, що реформа на ринку праці є надзвичайно важливою. Можливо, потрібно впроваджувати жорсткіші стандарти для роботодавців, щоб вони не використовували процес співбесід як інструмент маніпуляцій чи втрат часу. Претенденти заслуговують на більшу повагу та прозорість, щоб їхній шлях до працевлаштування був ефективним і чесним.